Досить часто, попри розвинену правову освіченість та широкий доступ до інформації  чимало найманих працівників не знає та не розуміє своїх прав та не може їх захистити у разі порушення їх роботодавцем.

Останнім часом роботодавцями допускаються суттєві порушення трудового законодавства,  особливо досить часто такі порушення почали спостерігатися після запровадження Кабінетом міністрів України заходів карантину.

Пропонуємо розглянути одне з найчастіших таких порушень, а саме незаконне звільнення.

Наразі почастішали випадки звернень наших клієнтів з питаннями, як діяти у ситуації, коли роботодавець під тиском змушує працівників  писати заяви про звільнення за власним бажанням та не виплачує заробітну плату, або проводить виплату  в значно меншому розмірі.

З нашого досвіду за часту це буває тоді, коли роботодавець намагається уникнути законної процедури скорочення штату, оскільки процедура не проста і вимагає жорсткого дотримання закону.

Варто зауважити, що Кодексом законів про працю України не передбачено жодних умов, які б дозволяли роботодавцю звільняти працівників або ж не виплачувати заробітну плату, в тому числі через введення обмежувальних заходів, зумовлених карантином.

Згідно Кодексу законів про працю України припинення трудового договору  можливе в наступних випадках:  угода сторін; закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;  призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи; розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; підстави передбачені контрактом та ін.  Варто зауважити, що наведений перелік не є  вичерпним.

Виникає, цілком логічне питання – як же діяти, якщо жодна з вищезазначених підстав не настала, а роботодавець вимагає працівника звільнися – наприклад написати заяву про звільнення за власним бажанням, або ж погрожує звільненням «по статті».

По – перше, не варто панікувати. По –друге, не варто писати будь – які зави під тиском роботодавця. По – третє, варто звернутися до адвоката для розробки стратегії захисту Ваших прав.

Як правило, у справах про незаконне звільнення працівника, суди доволі часто  стають на сторону, як раз таки працівника. Разом з цим слідує стягнення в судовому порядку невиплаченої заробітної плати.   Роботодавці часто забувають, що вони в першу чергу мають керуватися законом, а вже потім власними інтересами, а тому доволі часто вдаються до незаконних дій, які знаходять належну правову оцінку в суді.

Нагадуємо, що роботодавець несе відповідальність за  не незаконні дії вчинені щодо працівника. І не варто забувати, що санкція статті Кримінального кодексу України передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34 000 — 51 000 грн). Або позбавлення права обіймати певні посади. Також керівників можуть позбавити права займатися певною діяльністю на строк до трьох років або покарати виправними роботами на строк до двох років.

Якщо так склалося, що саме Ви потрапили в ситуацію, описану в даній статті, не варто падати у відчай. Наші адвокати, прийдуть Вам на допомогу і приймуть на себе весь тягар переговорів з роботодавцем, а у разі необхідності  – захистять Ваші права у суді.